Прислів’я та приказки про час та його супутників (дні тижня, місяці, пори року)
Час, як вода,— все йде вперед.
Бережи час, час за гроші не купиш.
Все добре у свій час.
Всякому овочеві свій час.
Згаяного часу і конем не доженеш.
На все свій час.
Настане час — не стане й нас.
Не тим час дорогий, що довгий, а тим, що короткий.
Прийде врем’ячко — достигне яблучко і само відпаде.
Час все лікує.
Час — найліпший лікар.
Час — то лікар на всі гризоти.
Час за час — все ближче до вечора.
Час минає, а не вертає.
Час, мов віз: з гори чухрає, його не доженеш.
Час мочить, час і сушить.
Час — не кінь: не підженеш, та й не зупиниш.
Час — не віл: його не налигаєш.
Час платить, час і тратить.
Час усього навчить.
Буває, було, буде.
Був, та не стало, мов язиком злизало.
Була м’ята, та пом’ята.
Було — не було, само минулося.
Було, та загуло.
Було, та з водою сплило.
Було, та полетіло.
Було, та мохом поросло.
«Коли то було?» — «Ще як дід до баби в свати ходив».
Не буде так, як думаєш, а буде так, як станеться.
То буде, як на камені пісок зійде.
Тоді то буде, як на моїй долоні волосся виросте.
Тоді то буде, як мій татуньо з тамтого світу верне.
Тоді то буде, як ся догори вода оберне.
Тоді то буде, як своє вухо побачиш.
Тоді то буде, як рак свисне.
Тоді то буде, як дві неділі разом зійдуться.
То тоді ще було, як баба дівкою була.
Чому бути, тому не минути, що має бути, те й буде.
Що без нас було — чули, що при нас буде — побачимо.
Що буде, те й буде, ми все перебудем.
Що було, то було, а що минуло, то травою поросло.
Що було, то за вітром по воді попливло.
Що було, то за водою пішло.
Що було, то мохом поросло.
Що було, то не верне ніколи.
Що не бувало, то тепер настало.
Якось то буде.
Минулося – забулося.
І давно ріки догори не плили та й калачі на вербах не росли.
Як те було давно славно: стояли столи попід сади — їли, нили, глаголили, по бороді текло, а в роті сухо було.
Все перетреться, перемелеться та й так минеться.
Все минеться, одна правда останеться.
Є – минеться, нема – обійдеться.
Казали минеться, а воно тільки настає.
Минеться і не змигнеться. Минулого конем не здогониш.
Що буває, те й минає.
Вода пливе — роки йдуть.
Багато води утекло з того часу.
Багато води до моря уплине, закнм то станеться.
Не за нас то настало, не за нас перестане.
Не так сталося, як гадалося.
Краще пізно, ніж ніколи.
Година платить, година тратить.
І за доброї години ожидай лихої днини.
На годину спізнився, за рік не доженеш.
Відстанеш годиною — не здоженеш родиною.
Одне сьогодні краще двох завтра.
Сьогодні пан, а завтра пропав.
Сьогодні густо, а завтра пусто.
Що нині мені, то завтра тобі.
Що нині опустиш, того й завтра не доженеш.
Що маєш завтра зробити, то зроби сьогодні, а що маєш з’їсти нині, то лиши на завтра.
Що нині утече, то завтра не зловиш.
Усе добре впору.
Краще яйце сьогодні, ніж завтра курка.
Краще на п’ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.
Прийшов пізно, так завізно, прийшов рано, так не дано.
Хто пізно ходить, пізно й приходить.
Хто пізно ходить, сам собі шкодить.
Ні рано, ні пізно, саме в добрий час.
Нема ранку без вечора.
Піднявся зранку, ще чорти навкулачки не бились.
Ранній пізньому кланяється.
Ранок вечора мудріший.
Ранок — ланок: що ранком не зробиш, то вечором не здогониш.
Хто перший часом, перший і правом.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто рано плаче, той увечері сміється.
Хто раніше прийде, той швидше змеле.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють.
Рання година держить золото в роті.
Як не було зранку, то не буде до останку.
День і ніч — доба пріч.
Аби день до вечора.
День минув, як у пальці тріснув.
День мій — вік мій.
І день буває роком.
І завтра день буде.
Зимою днина така: сюди тень, туди тень, та й минув день.
Зимою деньок, як комарів носок.
Літній день за зимовий тиждень.
Не хвалися завтрашнім днем, бо не знаєш, що той день уродить.
Не хвали день зранку, а хвали увечорі.
Хвали день увечері, а життя перед смертю.
Прибуло дня на курячу п’ядь.
Що Днина — то й новина.
Шукає учорашнього дня.
Який день, такий і пожиток.
Вечір покаже, який був день.
В ніч найтемнішу про сонце пам’ятай.
Вночі всі коти чорні, а корови сірі.
Вночі панують сови та сичі.
За солодкі ночі гіркі дні приходять.
Куди ніч, туди й сон.
Люди ніч розбирають.
Мала нічка петрівочка, не виспалася наша дівочка.
Ніч – мати.
Ніч – мати: не спи, то будеш мати.
Ніч-мати не дасть погибати.
Ніч-мати всіх пригортає, а день розганяє.
Ніч нікому не брат.
Ніч ночувати — не вік горювати.
Ніч прижене, і ніч віджене.
Ніч своє право має.
Птахи ніч розкльовують.
Хоч око виколи, така темна ніч.
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
Якби не було ночі, то не знали б, що таке день.
Про дні тижня
У неділю по шавлію, в понеділок по барвінок, а в вівторок — снопів сорок, а в середу — по череду, а в четвер — по щавель, у п’ятницю — по дяглицю, у суботу — на роботу.
Понеділок — шевський празник.
Понеділок і п’ятниця важкі дні, вівторок і субота — легкі.
У понеділок роботи не починай і в дорогу не вирушай.
Вівторок — щасливий день.
На вівторок зібралось бід сорок.
Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця.
Гуляла середа, як ще була молода. Знає пес середу.
Не сунься середа наперед четверга, бо ще і п’ятниця буде.
Середа у нас аж до п’ятниці.
Середа і п’ятниця — четвергу не указчиця.
Скривився, як середа на п’ятницю.
То ще не біда, що без риби середа.
Як прийшла середа, то вчепилася біда.
Згоджусь я тобі не тепер, то в четвер.
Краще тепер, як у четвер.
Не тепер, ак у четвер.
Як не тепер, то в четвер.
Не попередить четвер середи.
Хто в четвер скаче, той у п’ятницю плаче.
У нього сім п’ятниць на тиждень.
Довша п’ятниця, як неділя.
Хто в п’ятницю скаче, той в неділю плаче.
Субота — вся робота.
Субота не робота, а в неділю нема діла.
Субота — не робота: помий, помаж та й спати ляж.
Коло суботи все багато роботи.
Йому щодня неділя.
Неділя — день вимушеного безділля.
Прийде така неділя, що і в нас буде весілля.
Сховай слабість на неділю, бо тепер робота є.
У неділю: «Гоя, гоя!», в понеділок: «Голівонько моя!»
Через день — то й неділя, через хату — то й весілля.
Як неділя, то й сорочка біла.
Про пори року
Весна всім красна.
А весняночка на весну каже: «Кидай сани, бери віз, та поїдем на рогіз!»
Весна багата на квіти, а хліба в осені позичає.
Весна днем красна, а на хліб пісна.
Весна красна квітками, а осінь — плодами.
Весна ледачого не любить.
Весна не за горами, вона приходить, не давши телеграми.
Весна — наші батько й мати, хто не посіє, не буде збирати.
Весняний день рік годує.
Весною і в горобця пиво.
Весною не посієш – восени не збереш.
Зелена весна чорне сіно з’їдає.
Навесні джміль, а восени бджола жениться.
Журавлі прилетіли і полудень принесли (довгі дні).
Пізня весна не обдурить.
Прийшла весна дуже тісна.
Проспиш весною – заплачеш зимою.
Бджоли раді цвіту, люди — літу.
Влітку один тиждень рік годує.
Влітку і качка — прачка, а взимку і Тереся пе береться.
Влітку і качка — прачка, а взимку і невістка не хоче.
Готуй сани влітку, а воза взимку.
Де літував, там було й зимувати.
Два рази в році літо не буває.
Діти, діти, добре з вами вліті, а зимувати — то горювати,
Дріта-дріта — серед літа, прийшла зима — хліба нема.
Коли влітку не ходив по малину, взимку вже пізно.
Кому влітку холод, тому взимку голод.
Літо запасає, а зима з’їдає.
Літо дає коріння, а осінь — насіння.
Літо зиму годує.
Літом і баба сердита на піч.
Літом і старець каже: «На ката хата, нам і надворі тепло!»
Літом ніжкою, а зимою ручкою.
Літом пролежиш, а зимою з сумою побіжиш.
Літом сякии-такий бур’янець – як хліба буханець.
Хто літом гайнує, той взимку голодує.
Одно літо ліпше, як сто зим.
Буде літо, то й буде розмаїто, а прийде зима, то й хліба нема, і чоботи ледащо, і робити пема що.
Прийшло літо — не ходи в луг по калину.
Раз літо родить.
Раз на рік літо буває.
Садок влітку — як кожух взимку.
Трудно влітку без корови, а взимку без кожуха.
Хто вліті буде співати, той узимі буде танцювати.
Хто влітку ледарює, той взимку біду чує.
Хто літом жари боїться, той взимку не має чим погріться,
Хто літом працює до поту, зимою поїсть в охоту.
Що влітку вродиться, то взимку згодиться.
Що літом одкидаєш ногою, то взимку підбереш рукою.
Що літом придбаєш, то зимою маєш.
Що вліті одложиш, то зимою як-бись найшов.
Що літом родить, то зимою не шкодить.
«Я дав би дві зими за одне літо»,— казав циган.
Як діждемо літа, тоді нажнем жита, поставимо в копи та вдаримо в гопки.
Осінь на рябому коні їздить.
Восени багач, а навесні прохач.
Восени і горобець багатий.
Восени і курчата курми будуть.
Восени і заєць спасений.
Курчат восени лічать.
Красна осінь снопами, а зима намолотом.
Не чекай сонця до осені.
Восени і буряк — м’ясо.
Осінь каже: «Гнило!», а весна: «Мило, лиш би було!»
Осінь каже: «Я урожу!», весна каже: «А я погляжу!»
Осінь збирає, а весна з’їдає.
Осінь одного заморозить, а весна — двох.
Осінь — наша мати, і жебрака нагодує.
Осінь усьому рахунок веде.
Хлібороби з осені — купці, в повесні — старці.
Бути зимі, як пташка, передвісник зими, проспіва: «Кидай віз, бери сани, та поїдем до Оксани!»
Взимку літа не доженеш.
Вовк зими не з’їсть.
Держися, Хома, іде зима!
Зима багата снігами, а осінь — снопами.
Зима без снігу, як літо без хліба.
Зима літо з’їдає, хоч перед ним і тікає.
Зима невелика, та в неї рот великий; хто це забуває, то й його вона з’їдає.
Зима спитає, де літував.
Зима спитає, де літо було.
Зимою бійся вовка, а літом — мухи.
Іде зима, а кожуха нема.
Іди, зимо, до Бучина, бо вже ти нам надокучила.
І собака зимою про хату думає.
Кагла взимку служить, а тінь — влітку.
Коли б не зима, то й літо довше було б.
Страшна зима, як дров нема, чоботи ледащо і їсти нема що,
Нехай гуляє, зима спитає, що робив.
То ще не дивно, що взимку зимно.
Хто має розум, той не їдн зимою возом.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.
Про дванадцятьох братів-місяців
В січні настав ніс надвір та й назад на піч.
В січні січе сніг з вітрами, а пияк трясе зубами.
В січні росте трава — влітку болить ґазду голова.
Коли січень найгостріший, тоді рочок найплідніший.
Січень не так січе, як у вуха пече.
Січень січе, ще й морозить, ґазда з лісу дрова возить.
Як у січні тріщать морози, влітку від хліба тріщатимуть вози.
Вже лютий сніг підгриз, кидай сани, бери віз.
В лютім сонце іде на літо, а зима на мороз.
«Якби мені та сила, що в січні,— каже лютий,— то я б бику-третяку роги вломив».
Лютий воду відпускає, а березень підбирає.
Лютий виганяє ковалів з гути.
Місяць лютий гостро кутий.
Лютий додає до весни охоти, але ти взувай ще добрі чоботи.
Питає лютий, чи добре взутий, а марець хватає за палець
Настав лютий — тверезий взутий, а пияк — босий всяк.
Часом лютий змилується, що людина роздягнеться, але часом такий гострий, що замерзнеш аж до костей.
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Березень з водою, квітень з травою, а травень з квітами.
Березень сухий, а мокрий май — буде каша й коровай.
Буває март за всі місяці варт.
В марті курка з калюжі нап’ється.
Прийде марець, то умре не один старець.
Коли марець пережив старець — буде здоров,
коли баба в маю слаба — молитву замов.
Як марець ясний, то май щасний.
Коли в березні орють, а квітень студений, травень буде красний, теплий і зелений.
Марець кусає за палець.
Мартове тепло — як мачушине добро.
Март невірен: то сміється, то плаче.
Март спочатку хмарний, в середині болотний — сніп буде намолотний.
Ні в березні води, ні в квітні трави.
Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай.
Сухий марець, мокрий май — буде жито, як Дунай.
Що марець випече, то квітень висіче.
Квітень з водою — жовтень з пивом.
Квітень з водою — травень з травою.
Квітневий сніг такий, як жіночий плач.
Мокрий квітень, сухий май — для картоплі буде рай.
Теплий квітень, мокрий май — буде у стодолі рай.
Квітень-переплітень, бо переплітає трохи зими, трохи літа.
Якщо квітень робить галас, буде зерна і сіна повний запас.
Два дощики в маю, певно бути врожаю.
Коли в маю дощ не випаде, то й золотий плуг нічого не виоре.
Коли прийде май, то за себе кожен дбай.
Май — усяк собі дбай, а іюнь — хоч сій, хоч плюнь.
Мокрий май — жито, як гай.
Май — волам дай, а сам на піч тікай.
Майська роса — краще вівса.
Травень холодний — рік хлібородний.
Холодний май — буде добрий урожай.
«Почекай, маю, я іще тобі заграю»,— каже мороз.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.
Коли в червні біб зацвіте, то найбільший голод буває, а коли мак, то не так.
У червні на полі густо, а надворі пусто.
Яка погода в липні, така буде в січні.
В першій половині серпня погода стала — буде зима довготривала.
У серпні серпи гріють, а вода студить.
Як вересніє, то дощик сіє.
Жовтень ходить по краю та виганяє птиць із гаю.
Плаче жовтень холодними сльозами.
У листопаді зима з осінню бореться.
В падолисті багато води — для лук великі шкоди.
Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.
Літом і старець каже: «На ката хата, нам і надворі тепло!»
Літом ніжкою, а зимою ручкою.
Літом пролежиш, а зимою з сумою побіжиш.
Літом сякии-такий бур’янець — як хліба буханець.
Люди ніч розбирають.
Лютий виганяє ковалів з гути.
Лютий воду відпускає, а березень підбирає.
Лютий додає до весни охоти, але ти взувай ще добрі чоботи.
Май — волам дай, а сам на піч тікай.
Май — усяк собі дбай, а іюнь — хоч сій, хоч плюнь.
Майська роса — краще вівса.
Мала нічка петрівочка, не виспалася наша дівочка.
Марець кусає за палець.
Март невірен: то сміється, то плаче.
Март спочатку хмарний, в середині болотний — сніп буде намолотний.
Мартове тепло — як мачушине добро.
Минеться і не змигнеться. Минулого конем не здогониш.
Минув спас — держи кожух про запас.
Минулося — забулося.
Місяць лютий гостро кутий.
Мокрий квітень, сухий май — для картоплі буде рай.
Мокрий май — жито, як гай.
На Андрія треба кожуха-добродія.
На благовіщений весна зиму поборола.
На Бориса і Гліба берися до хліба.
На вівторок зібралось бід сорок.
На все свій час.
На годину спізнився, за рік не доженеш.
На громницю маєш зими половиню.
На Івана Купала баба муки не мала, на святого Петра пирогів напекла.
На Іллі до обіду літо, а після обіду осінь.
На Іллі новий хліб на столі.
На Михайла зима саньми приїхала.
На новий рік прибавилось дня на заячий скік.
На Семена горобці збираються в табунці.
На сорок святих сорока сорок паличок у гніздо положить.
На стрітення повертається птиця до гнізда, хлібороб — до плуга.
На Теплого Олекси риба хвостом лід розбиває.
На Юрія роса — не треба коням вівса.
На Юрія сіна коню кинь та й вила закинь.
На Юрка сховається в житі курка.
набереться господар біди.
Навесні джміль, а восени бджола жениться.
Настав лютий — тверезий взутий, а пияк — босий всяк.
Настане час — не стане й нас.
Не буде так, як думаєш, а буде так, як станеться.
Не за нас то настало, не за нас перестане.
Не попередить четвер середи.
Не сунься середа наперед четверга, бо ще і п’ятниця буде.
Не так сталося, як гадалося.
Не тепер, ак у четвер.
Не тим час дорогий, що довгий, а тим, що короткий.
Не хвали день зранку, а хвали увечорі.
Не хвались на Юрія посівом, а хвались на Миколи травою.
Не хвалися завтрашнім днем, бо не знаєш, що той день уродить.
Не чекай сонця до осені.
Неділя — день вимушеного безділля.
Нема ранку без вечора.
Нехай гуляє, зима спитає, що робив.
Ні в березні води, ні в квітні трави.
Ні рано, ні пізно, саме в добрий час.
Ніч — мати.
Ніч — мати: не спи, то будеш мати.
Ніч нікому не брат.
Ніч ночувати — не вік горювати.
Ніч прижене, і ніч віджене.
Ніч своє право має.
Ніч-мати всіх пригортає, а день розганяє.
Ніч-мати не дасть погибати.
Од спаса та й рукавиці до паса.
Одне сьогодні краще двох завтра.
Одно літо ліпше, як сто зим.
Осінь — наша мати, і жебрака нагодує.
Осінь збирає, а весна з’їдає.
Осінь каже: «Гнило!», а весна: «Мило, лиш би було!»
Осінь каже: «Я урожу!», весна каже: «А я погляжу!»
Осінь на рябому коні їздить.
Осінь одного заморозить, а весна — двох.
Осінь усьому рахунок веде.
Перший спас час припас, Петро і Павло — два прибавив, Ілля-пророк — три приволок.
Питає лютий, чи добре взутий, а марець хватає за палець
Піднявся зранку, ще чорти навкулачки не бились.
Пізня весна не обдурить.
Після Івана Купала не треба жупана.
Плаче жовтень холодними сльозами.
По покрові — по теплові.
Покрівонько, покрівонько, покрий мені голівоньку!
Покрова всю землю листом покриває.
Покрова накриває траву листям, землю — снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем.
Понеділок — шевський празник.
Понеділок і п’ятниця важкі дні, вівторок і субота — легкі.
Прибуло дня на курячу п’ядь.
Прийде врем’ячко — достигне яблучко і само відпаде.
Прийде марець, то умре не один старець.
Прийде така неділя, що і в нас буде весілля.
Прийде тиждень вербовий — бери віз у дорогу дубовий.
Прийшла весна дуже тісна.
прийшла покрова — на дереві голо.
Прийшла покрова, сиди, чумак, дома.
Прийшли Євдокії, дядькові затії: плуги чинити, борону точити.
Прийшло літо — не ходи в луг по калину.
Прийшов Петро — вирвав листок, прийшов Ілля — вирвав і два, а прийшов спас — бери рукавиці про запас, прийшла пречиста — на дереві чисто,
Прийшов пізно, так завізно, прийшов рано, так не дано.
Проспиш весною — заплачеш зимою.
Птахи ніч розкльовують.
Пустий господар по Кіндраті — не має ще кожуха в хаті.
Раз літо родить.
Раз на рік літо буває.
Раз у рік — Петра.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють.
Ранній пізньому кланяється.
Рання година держить золото в роті.
Ранок — ланок: що ранком не зробиш, то вечором не здогониш.
Ранок вечора мудріший.
Садок влітку — як кожух взимку.
Середа і п’ятниця — четвергу не указчиця.
Середа у нас аж до п’ятниці.
Сіно — до Юрка, а хліб — до Ілька.
Січень не так січе, як у вуха пече.
Січень січе, ще й морозить, ґазда з лісу дрова возить.
Скривився, як середа на п’ятницю.
Скує Кузьма-Дем’ян — до весни не розкувати.
Смутний грудень, як прийде студінь.
Смутно, як в грудні пополудні.
Спасівка — ласівка, а петрівка — голодівка.
Старий рік в ноги, а новий — у пороги.
Страшна зима, як дров нема, чоботи ледащо і їсти нема що,
Стрічаються на стрітення зима з літом, щоб поборотися, кому йти наперед, кому вертатися назад.
Субота — вся робота.
Субота — не робота: помий, помаж та й спати ляж.
Субота не робота, а в неділю нема діла.
Сумний грудень і в свято і в будень.
Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай.
Сухий марець, мокрий май — буде жито, як Дунай.
Сховай слабість на неділю, бо тепер робота є.
Сьогодні густо, а завтра пусто.
Сьогодні пан, а завтра пропав.
та й питається: «Дядьку, чи ви не з сватами?»
Тепер не петрівка, щоб повторяти разів кілька, а зима — сказав та й нема.
Теплий квітень, мокрий май — буде у стодолі рай.
Тільки до Іллі добрі рої, а по Іллі повісь роя на гіллі.
То буде, як на камені пісок зійде.
То тоді ще було, як баба дівкою була.
То ще не біда, що без риби середа.
То ще не дивно, що взимку зимно.
Тоді то буде, як дві неділі разом зійдуться.
Тоді то буде, як мій татуньо з тамтого світу верне.
Тоді то буде, як на моїй долоні волосся виросте.
Тоді то буде, як рак свисне.
Тоді то буде, як своє вухо побачиш.
Тоді то буде, як ся догори вода оберне.
Травень холодний — рік хлібородний.
Треба добре дбати, аби не купувати: сіна — до Юрка, хліба — до Ілька.
Тріщи не тріщи, а вже минули водохрещі.
Трудно влітку без корови, а взимку без кожуха.
У грудні тепло, як за лихим паном.
У листопаді зима з осінню бореться.
У нас два Єгорія: один голодний, другий холодний.
У нас сьогодні Луки: ані хліба, ані муки.
У неділю по шавлію, в понеділок по барвінок, а в вівторок — снопів сорок, а в середу — по череду, а в четвер — по щавель, у п’ятницю — по дяглицю, у суботу — на роботу.
У неділю: «Гоя, гоя!», в понеділок: «Голівонько моя!»
У нього сім п’ятниць на тиждень.
У петрівку бджоли роблять на панів, а в спасівку — на себе.
У понеділок роботи не починай і в дорогу не вирушай.
У серпні серпи гріють, а вода студить.
У червні на полі густо, а надворі пусто.
Усе добре впору.
Хвали день увечері, а життя перед смертю.
Хлібороби з осені — купці, в повесні — старці.
Холодний май — буде добрий урожай.
Хоч око виколи, така темна ніч.
Хто в петрівку сіна не косить, той зимою і в собак їсти просить.
Хто в п’ятницю скаче, той в неділю плаче.
Хто в четвер скаче, той у п’ятницю плаче.
Хто вліті буде співати, той узимі буде танцювати.
Хто влітку ледарює, той взимку біду чує.
Хто лежить до покрови, той продасть усі корови.
Хто літом гайнує, той взимку голодує.
Хто літом жари боїться, той взимку не має чим погріться,
Хто літом працює до поту, зимою поїсть в охоту.
Хто має розум, той не їдн зимою возом.
Хто не посіяв на богослова, той не варт і доброго слова.
Хто перший часом, перший і правом.
Хто пізно ходить, пізно й приходить.
Хто пізно ходить, сам собі шкодить.
Хто раніше прийде, той швидше змеле.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто рано плаче, той увечері сміється.
Хто святкує на Пилипа, той буде голий, як липа.
Хто сіє по покрові, то виводить взимку по корові.
Час — найліпший лікар.
Час — не віл: його не налигаєш.
Час — не кінь: не підженеш, та й не зупиниш.
Час — то лікар на всі гризоти.
Час все лікує.
Час за час — все ближче до вечора.
Час минає, а не вертає.
Час мочить, час і сушить.
Час платить, час і тратить.
Час усього навчить.
Час, мов віз: з гори чухрає, його не доженеш.
Часом лютий змилується, що людина роздягнеться, але часом такий гострий, що замерзнеш аж до костей.
Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.
Через день — то й неділя, через хату — то й весілля.
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
Чому бути, тому не минути, що має бути, те й буде.
Шити-білити: завтра Великдень.
Шукає учорашнього дня.
Що без нас було — чули, що при нас буде — побачимо.
Що буває, те й минає.
Що буде, те й буде, ми все перебудем.
Що було, то було, а що минуло, то травою поросло.
Що було, то за вітром по воді попливло.
Що було, то за водою пішло.
Що було, то мохом поросло.
Що було, то не верне ніколи.
Що вліті одложиш, то зимою як-бись найшов.
Що влітку вродиться, то взимку згодиться.
Що Днина — то й новина.
Що літом одкидаєш ногою, то взимку підбереш рукою.
Що літом придбаєш, то зимою маєш.
Що літом родить, то зимою не шкодить.
Що маєш завтра зробити, то зроби сьогодні, а що маєш з’їсти нині, то лиши на завтра.
Що марець випече, то квітень висіче.
Що не бувало, то тепер настало.
Що нині мені, то завтра тобі.
Що нині опустиш, того й завтра не доженеш.
Що нині утече, то завтра не зловиш.
Юрій з водою, а Никола з травою.
Юрій з теплом, а Никола з кормом.
Юрій з хати всіх на поле вижене.
Як вересніє, то дощик сіє.
Як діждемо літа, тоді нажнем жита, поставимо в копи та вдаримо в гопки.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.
Як Кузьма з медом, то Михайла з ледом.
Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Як марець ясний, то май щасний.
Як Михайло закує, то Микола розкує.
Як на стрітення півень води нап’ється, то на Юрія віл напасеться.
Як не було зранку, то не буде до останку.
Як не тепер, то в четвер.
Як неділя, то й сорочка біла.
Як по Петру, то й по теплу.
Як прийде Ілля, то наробить у полі гнилля.
Як прийде спас, комарам урветься бас, а як прийде пречиста — забере їх нечиста.
Як прийшла середа, то вчепилася біда.
Як те було давно славно: стояли столи попід сади — їли, нили, глаголили, по бороді текло, а в роті сухо було.
Як у грудні сніг заляже, то в серпні жито виляже.
Як у січні тріщать морози, влітку від хліба тріщатимуть вози.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Яка погода в липні, така буде в січні.
Якби не було ночі, то не знали б, що таке день.
Який день, такий і пожиток.
Якось то буде.
Якщо квітень робить галас, буде зерна і сіна повний запас.
Якщо сухий грудень буває, то суха весна і сухе літо довго потриває.
Прислів’я та приказки про час, дні тижня, місяці, пори року, народні прислів’я та приказки українців, українська література, шкільна програма, твори з української літератури, прислів’я та приказки
Повернутися на сторінку Українська література, шкільна програма
Повернутися на сторінку Усна народна творчість, шкільна програма
Повернутися на сторінку Усна народна творчість, шкільні твори, твір на тему…
Повернутися на сторінку Твори з української літератури скорочено, шкільна програма
zubrila.com
Прислів’я та приказки про час (дні тижня, місяці, пори року)
Бережи час, час за гроші не купиш. Все добре у свій час. Всякому овочеві свій час. Згаяного часу і конем не доженеш. На все свій час. Настане час — не стане й нас. Не тим час дорогий, що довгий, а тим, що короткий. Прийде врем’ячко — достигне яблучко і само відпаде. Час все лікує. Час — найліпший лікар. Час — то лікар на всі гризоти. Час за час — все ближче до вечора. Час минає, а не вертає. Час, мов віз: з гори чухрає, його не доженеш. Час мочить, час і сушить. Час — не кінь: не підженеш, та й не зупиниш. Час — не віл: його не налигаєш. Час платить, час і тратить. Час усього навчить. Буває, було, буде. Був, та не стало, мов язиком злизало. Була м’ята, та пом’ята. Було — не було, само минулося. Було, та загуло. Було, та з водою сплило. Було, та полетіло. Було, та мохом поросло. «Коли то було?» — «Ще як дід до баби в свати ходив». Не буде так, як думаєш, а буде так, як станеться. То буде, як на камені пісок зійде. Тоді то буде, як на моїй долоні волосся виросте. Тоді то буде, як мій татуньо з тамтого світу верне. Тоді то буде, як ся догори вода оберне. Тоді то буде, як своє вухо побачиш. Тоді то буде, як рак свисне. Тоді то буде, як дві неділі разом зійдуться. То тоді ще було, як баба дівкою була. Чому бути, тому не минути, що має бути, те й буде. Що без нас було — чули, що при нас буде — побачимо. Що буде, те й буде, ми все перебудем. Що було, то було, а що минуло, то травою поросло. Що було, то за вітром по воді попливло. Що було, то за водою пішло. Що було, то мохом поросло. Що було, то не верне ніколи. Що не бувало, то тепер настало. Якось то буде. Минулося – забулося. І давно ріки догори не плили та й калачі на вербах не росли. Як те було давно славно: стояли столи попід сади — їли, нили, глаголили, по бороді текло, а в роті сухо було. Все перетреться, перемелеться та й так минеться. Все минеться, одна правда останеться. Є – минеться, нема – обійдеться. Казали минеться, а воно тільки настає. Минеться і не змигнеться. Минулого конем не здогониш. Що буває, те й минає. Вода пливе — роки йдуть. Багато води утекло з того часу. Багато води до моря уплине, закнм то станеться. Не за нас то настало, не за нас перестане. Не так сталося, як гадалося. Краще пізно, ніж ніколи. Година платить, година тратить. І за доброї години ожидай лихої днини. На годину спізнився, за рік не доженеш. Піднявся зранку, ще чорти навкулачки не бились. Ранній пізньому кланяється. Ранок вечора мудріший. Ранок — ланок: що ранком не зробиш, то вечором не здогониш. Хто перший часом, перший і правом. Хто рано підводиться, за тим і діло водиться. Хто рано плаче, той увечері сміється. Хто раніше прийде, той швидше змеле. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Рання година держить золото в роті. Як не було зранку, то не буде до останку. День і ніч — доба пріч. Аби день до вечора. День минув, як у пальці тріснув. День мій — вік мій. І день буває роком. І завтра день буде.
ukrbib.blogspot.com
Прислів’я та приказки про час та його супутників (дні тижня, місяці, пори року) » Історія Краснокутчини
Час, як вода,— все йде вперед.
Бережи час, час за гроші не купиш.
Все добре у свій час.
Всякому овочеві свій час.
Згаяного часу і конем не доженеш.
На все свій час.
Настане час — не стане й нас.
Не тим час дорогий, що довгий, а тим, що короткий.
Прийде врем’ячко — достигне яблучко і само відпаде.
Час все лікує.
Час — найліпший лікар.
Час — то лікар на всі гризоти.
Час за час — все ближче до вечора.
Час минає, а не вертає.
Час, мов віз: з гори чухрає, його не доженеш.
Час мочить, час і сушить.
Час — не кінь: не підженеш, та й не зупиниш.
Час — не віл: його не налигаєш.
Час платить, час і тратить.
Час усього навчить.
Буває, було, буде.
Був, та не стало, мов язиком злизало.
Була м’ята, та пом’ята.
Було — не було, само минулося.
Було, та загуло.
Було, та з водою сплило.
Було, та полетіло.
Було, та мохом поросло.
«Коли то було?» — «Ще як дід до баби в свати ходив».
Не буде так, як думаєш, а буде так, як станеться.
То буде, як на камені пісок зійде.
Тоді то буде, як на моїй долоні волосся виросте.
Тоді то буде, як мій татуньо з тамтого світу верне.
Тоді то буде, як ся догори вода оберне.
Тоді то буде, як своє вухо побачиш.
Тоді то буде, як рак свисне.
Тоді то буде, як дві неділі разом зійдуться.
То тоді ще було, як баба дівкою була.
Чому бути, тому не минути, що має бути, те й буде.
Що без нас було — чули, що при нас буде — побачимо.
Що буде, те й буде, ми все перебудем.
Що було, то було, а що минуло, то травою поросло.
Що було, то за вітром по воді попливло.
Що було, то за водою пішло.
Що було, то мохом поросло.
Що було, то не верне ніколи.
Що не бувало, то тепер настало.
Якось то буде.
Минулося – забулося.
І давно ріки догори не плили та й калачі на вербах не росли.
Як те було давно славно: стояли столи попід сади — їли, нили, глаголили, по бороді текло, а в роті сухо було.
Все перетреться, перемелеться та й так минеться.
Все минеться, одна правда останеться.
Є – минеться, нема – обійдеться.
Казали минеться, а воно тільки настає.
Минеться і не змигнеться. Минулого конем не здогониш.
Що буває, те й минає.
Вода пливе — роки йдуть.
Багато води утекло з того часу.
Багато води до моря уплине, закнм то станеться.
Не за нас то настало, не за нас перестане.
Не так сталося, як гадалося.
Краще пізно, ніж ніколи.
Година платить, година тратить.
І за доброї години ожидай лихої днини.
На годину спізнився, за рік не доженеш.
Відстанеш годиною — не здоженеш родиною.
Одне сьогодні краще двох завтра.
Сьогодні пан, а завтра пропав.
Сьогодні густо, а завтра пусто.
Що нині мені, то завтра тобі.
Що нині опустиш, того й завтра не доженеш.
Що маєш завтра зробити, то зроби сьогодні, а що маєш з’їсти нині, то лиши на завтра.
Що нині утече, то завтра не зловиш.
Усе добре впору.
Краще яйце сьогодні, ніж завтра курка.
Краще на п’ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.
Прийшов пізно, так завізно, прийшов рано, так не дано.
Хто пізно ходить, пізно й приходить.
Хто пізно ходить, сам собі шкодить.
Ні рано, ні пізно, саме в добрий час.
Нема ранку без вечора.
Піднявся зранку, ще чорти навкулачки не бились.
Ранній пізньому кланяється.
Ранок вечора мудріший.
Ранок — ланок: що ранком не зробиш, то вечором не здогониш.
Хто перший часом, перший і правом.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто рано плаче, той увечері сміється.
Хто раніше прийде, той швидше змеле.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють.
Рання година держить золото в роті.
Як не було зранку, то не буде до останку.
День і ніч — доба пріч.
Аби день до вечора.
День минув, як у пальці тріснув.
День мій — вік мій.
І день буває роком.
І завтра день буде.
Зимою днина така: сюди тень, туди тень, та й минув день.
Зимою деньок, як комарів носок.
Літній день за зимовий тиждень.
Не хвалися завтрашнім днем, бо не знаєш, що той день уродить.
Не хвали день зранку, а хвали увечорі.
Хвали день увечері, а життя перед смертю.
Прибуло дня на курячу п’ядь.
Що Днина — то й новина.
Шукає учорашнього дня.
Який день, такий і пожиток.
Вечір покаже, який був день.
В ніч найтемнішу про сонце пам’ятай.
Вночі всі коти чорні, а корови сірі.
Вночі панують сови та сичі.
За солодкі ночі гіркі дні приходять.
Куди ніч, туди й сон.
Люди ніч розбирають.
Мала нічка петрівочка, не виспалася наша дівочка.
Ніч – мати.
Ніч – мати: не спи, то будеш мати.
Ніч-мати не дасть погибати.
Ніч-мати всіх пригортає, а день розганяє.
Ніч нікому не брат.
Ніч ночувати — не вік горювати.
Ніч прижене, і ніч віджене.
Ніч своє право має.
Птахи ніч розкльовують.
Хоч око виколи, така темна ніч.
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
Якби не було ночі, то не знали б, що таке день.
Про дні тижня
У неділю по шавлію, в понеділок по барвінок, а в вівторок — снопів сорок, а в середу — по череду, а в четвер — по щавель, у п’ятницю — по дяглицю, у суботу — на роботу.
Понеділок — шевський празник.
Понеділок і п’ятниця важкі дні, вівторок і субота — легкі.
У понеділок роботи не починай і в дорогу не вирушай.
Вівторок — щасливий день.
На вівторок зібралось бід сорок.
Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця.
Гуляла середа, як ще була молода. Знає пес середу.
Не сунься середа наперед четверга, бо ще і п’ятниця буде.
Середа у нас аж до п’ятниці.
Середа і п’ятниця — четвергу не указчиця.
Скривився, як середа на п’ятницю.
То ще не біда, що без риби середа.
Як прийшла середа, то вчепилася біда.
Згоджусь я тобі не тепер, то в четвер.
Краще тепер, як у четвер.
Не тепер, ак у четвер.
Як не тепер, то в четвер.
Не попередить четвер середи.
Хто в четвер скаче, той у п’ятницю плаче.
У нього сім п’ятниць на тиждень.
Довша п’ятниця, як неділя.
Хто в п’ятницю скаче, той в неділю плаче.
Субота — вся робота.
Субота не робота, а в неділю нема діла.
Субота — не робота: помий, помаж та й спати ляж.
Коло суботи все багато роботи.
Йому щодня неділя.
Неділя — день вимушеного безділля.
Прийде така неділя, що і в нас буде весілля.
Сховай слабість на неділю, бо тепер робота є.
У неділю: «Гоя, гоя!», в понеділок: «Голівонько моя!»
Через день — то й неділя, через хату — то й весілля.
Як неділя, то й сорочка біла.
Про пори року
Весна всім красна.
А весняночка на весну каже: «Кидай сани, бери віз, та поїдем на рогіз!»
Весна багата на квіти, а хліба в осені позичає.
Весна днем красна, а на хліб пісна.
Весна красна квітками, а осінь — плодами.
Весна ледачого не любить.
Весна не за горами, вона приходить, не давши телеграми.
Весна — наші батько й мати, хто не посіє, не буде збирати.
Весняний день рік годує.
Весною і в горобця пиво.
Весною не посієш – восени не збереш.
Зелена весна чорне сіно з’їдає.
Навесні джміль, а восени бджола жениться.
Журавлі прилетіли і полудень принесли (довгі дні).
Пізня весна не обдурить.
Прийшла весна дуже тісна.
Проспиш весною – заплачеш зимою.
Бджоли раді цвіту, люди — літу.
Влітку один тиждень рік годує.
Влітку і качка — прачка, а взимку і Тереся пе береться.
Влітку і качка — прачка, а взимку і невістка не хоче.
Готуй сани влітку, а воза взимку.
Де літував, там було й зимувати.
Два рази в році літо не буває.
Діти, діти, добре з вами вліті, а зимувати — то горювати,
Дріта-дріта — серед літа, прийшла зима — хліба нема.
Коли влітку не ходив по малину, взимку вже пізно.
Кому влітку холод, тому взимку голод.
Літо запасає, а зима з’їдає.
Літо дає коріння, а осінь — насіння.
Літо зиму годує.
Літом і баба сердита на піч.
Літом і старець каже: «На ката хата, нам і надворі тепло!»
Літом ніжкою, а зимою ручкою.
Літом пролежиш, а зимою з сумою побіжиш.
Літом сякии-такий бур’янець – як хліба буханець.
Хто літом гайнує, той взимку голодує.
Одно літо ліпше, як сто зим.
Буде літо, то й буде розмаїто, а прийде зима, то й хліба нема, і чоботи ледащо, і робити пема що.
Прийшло літо — не ходи в луг по калину.
Раз літо родить.
Раз на рік літо буває.
Садок влітку — як кожух взимку.
Трудно влітку без корови, а взимку без кожуха.
Хто вліті буде співати, той узимі буде танцювати.
Хто влітку ледарює, той взимку біду чує.
Хто літом жари боїться, той взимку не має чим погріться,
Хто літом працює до поту, зимою поїсть в охоту.
Що влітку вродиться, то взимку згодиться.
Що літом одкидаєш ногою, то взимку підбереш рукою.
Що літом придбаєш, то зимою маєш.
Що вліті одложиш, то зимою як-бись найшов.
Що літом родить, то зимою не шкодить.
«Я дав би дві зими за одне літо»,— казав циган.
Як діждемо літа, тоді нажнем жита, поставимо в копи та вдаримо в гопки.
Осінь на рябому коні їздить.
Восени багач, а навесні прохач.
Восени і горобець багатий.
Восени і курчата курми будуть.
Восени і заєць спасений.
Курчат восени лічать.
Красна осінь снопами, а зима намолотом.
Не чекай сонця до осені.
Восени і буряк — м’ясо.
Осінь каже: «Гнило!», а весна: «Мило, лиш би було!»
Осінь каже: «Я урожу!», весна каже: «А я погляжу!»
Осінь збирає, а весна з’їдає.
Осінь одного заморозить, а весна — двох.
Осінь — наша мати, і жебрака нагодує.
Осінь усьому рахунок веде.
Хлібороби з осені — купці, в повесні — старці.
Бути зимі, як пташка, передвісник зими, проспіва: «Кидай віз, бери сани, та поїдем до Оксани!»
Взимку літа не доженеш.
Вовк зими не з’їсть.
Держися, Хома, іде зима!
Зима багата снігами, а осінь — снопами.
Зима без снігу, як літо без хліба.
Зима літо з’їдає, хоч перед ним і тікає.
Зима невелика, та в неї рот великий; хто це забуває, то й його вона з’їдає.
Зима спитає, де літував.
Зима спитає, де літо було.
Зимою бійся вовка, а літом — мухи.
Іде зима, а кожуха нема.
Іди, зимо, до Бучина, бо вже ти нам надокучила.
І собака зимою про хату думає.
Кагла взимку служить, а тінь — влітку.
Коли б не зима, то й літо довше було б.
Страшна зима, як дров нема, чоботи ледащо і їсти нема що,
Нехай гуляє, зима спитає, що робив.
То ще не дивно, що взимку зимно.
Хто має розум, той не їдн зимою возом.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.
Про дванадцятьох братів-місяців
В січні настав ніс надвір та й назад на піч.
В січні січе сніг з вітрами, а пияк трясе зубами.
В січні росте трава — влітку болить ґазду голова.
Коли січень найгостріший, тоді рочок найплідніший.
Січень не так січе, як у вуха пече.
Січень січе, ще й морозить, ґазда з лісу дрова возить.
Як у січні тріщать морози, влітку від хліба тріщатимуть вози.
Вже лютий сніг підгриз, кидай сани, бери віз.
В лютім сонце іде на літо, а зима на мороз.
«Якби мені та сила, що в січні,— каже лютий,— то я б бику-третяку роги вломив».
Лютий воду відпускає, а березень підбирає.
Лютий виганяє ковалів з гути.
Місяць лютий гостро кутий.
Лютий додає до весни охоти, але ти взувай ще добрі чоботи.
Питає лютий, чи добре взутий, а марець хватає за палець
Настав лютий — тверезий взутий, а пияк — босий всяк.
Часом лютий змилується, що людина роздягнеться, але часом такий гострий, що замерзнеш аж до костей.
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Березень з водою, квітень з травою, а травень з квітами.
Березень сухий, а мокрий май — буде каша й коровай.
Буває март за всі місяці варт.
В марті курка з калюжі нап’ється.
Прийде марець, то умре не один старець.
Коли марець пережив старець — буде здоров,
коли баба в маю слаба — молитву замов.
Як марець ясний, то май щасний.
Коли в березні орють, а квітень студений, травень буде красний, теплий і зелений.
Марець кусає за палець.
Мартове тепло — як мачушине добро.
Март невірен: то сміється, то плаче.
Март спочатку хмарний, в середині болотний — сніп буде намолотний.
Ні в березні води, ні в квітні трави.
Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай.
Сухий марець, мокрий май — буде жито, як Дунай.
Що марець випече, то квітень висіче.
Квітень з водою — жовтень з пивом.
Квітень з водою — травень з травою.
Квітневий сніг такий, як жіночий плач.
Мокрий квітень, сухий май — для картоплі буде рай.
Теплий квітень, мокрий май — буде у стодолі рай.
Квітень-переплітень, бо переплітає трохи зими, трохи літа.
Якщо квітень робить галас, буде зерна і сіна повний запас.
Два дощики в маю, певно бути врожаю.
Коли в маю дощ не випаде, то й золотий плуг нічого не виоре.
Коли прийде май, то за себе кожен дбай.
Май — усяк собі дбай, а іюнь — хоч сій, хоч плюнь.
Мокрий май — жито, як гай.
Май — волам дай, а сам на піч тікай.
Майська роса — краще вівса.
Травень холодний — рік хлібородний.
Холодний май — буде добрий урожай.
«Почекай, маю, я іще тобі заграю»,— каже мороз.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.
Коли в червні біб зацвіте, то найбільший голод буває, а коли мак, то не так.
У червні на полі густо, а надворі пусто.
Яка погода в липні, така буде в січні.
В першій половині серпня погода стала — буде зима довготривала.
У серпні серпи гріють, а вода студить.
Як вересніє, то дощик сіє.
Жовтень ходить по краю та виганяє птиць із гаю.
Плаче жовтень холодними сльозами.
У листопаді зима з осінню бореться.
В падолисті багато води — для лук великі шкоди.
Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.
Грудень холодний та сніжний — хліб буде буйний та пишний.
Як у грудні сніг заляже, то в серпні жито виляже.
Якщо сухий грудень буває, то суха весна і сухе літо довго потриває.
Старий рік в ноги, а новий — у пороги.
На новий рік прибавилось дня на заячий скік.
Тріщи не тріщи, а вже минули водохрещі.
В лютім Дорота заповідає сніги і болота.
Громниця, скидай рукавиці, близько весна.
На громницю маєш зими половиню.
Коли на стрітення нап’ється гуска з сліду води,
набереться господар біди.
Як на стрітення півень води нап’ється, то на Юрія віл напасеться.
Стрічаються на стрітення зима з літом, щоб поборотися, кому йти наперед, кому вертатися назад.
На стрітення повертається птиця до гнізда, хлібороб — до плуга.
Прийшли Євдокії, дядькові затії: плуги чинити, борону точити.
З сорока святих сорок морозів буде.
На сорок святих сорока сорок паличок у гніздо положить.
На Теплого Олекси риба хвостом лід розбиває.
Дме вербич — кожуха тербич.
Прийде тиждень вербовий — бери віз у дорогу дубовий.
Шити-білити: завтра Великдень.
До благовіщений зими не лай, а саней не ховай.
До благовіщений і птиця гнізда не в’є.
На благовіщений весна зиму поборола.
До святого духа не скидай кожуха, а по святім дусі ще ходи в кожусі.
У нас сьогодні Луки: ані хліба, ані муки.
У нас два Єгорія: один голодний, другий холодний.
З Юрія хороводи, з Дмитрія — вечорниці.
Коли на Юрія дощ і грім, буде радість людям всім.
На Юрія сіна коню кинь та й вила закинь.
На Юрія роса — не треба коням вівса.
На Юрка сховається в житі курка.
Сіно — до Юрка, а хліб — до Ілька.
Треба добре дбати, аби не купувати: сіна — до Юрка, хліба — до Ілька.
Юрій з теплом, а Никола з кормом.
Юрій з водою, а Никола з травою.
Юрій з хати всіх на поле вижене.
В кожнім році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Миколи не буває тепла ніколи.
До Миколи не буде літа ніколи: не сій гречки і не стрижи овечки.
Не хвались на Юрія посівом, а хвались на Миколи травою.
Бджола каже: «Годуй мене до Івана, я зроблю з тебе пана».
Хто не посіяв на богослова, той не варт і доброго слова.
На Івана Купала баба муки не мала, на святого Петра пирогів напекла.
Після Івана Купала не треба жупана.
До Петра молочка відерце, а по Петрові — глек, та й то неповпий.
Зозуля кує тільки до Петра, а потім мандрикою вдавиться.
Коли на Петра проса з ложку, то буде і в ложці.
Як по Петру, то й по теплу.
Прийшов Петро — вирвав листок, прийшов Ілля — вирвав і два, а прийшов спас — бери рукавиці про запас, прийшла пречиста — на дереві чисто,
прийшла покрова — на дереві голо.
Раз у рік — Петра.
У петрівку бджоли роблять на панів, а в спасівку — на себе.
Тепер не петрівка, щоб повторяти разів кілька, а зима — сказав та й нема.
Хто в петрівку сіна не косить, той зимою і в собак їсти просить.
На Бориса і Гліба берися до хліба.
Зле на Прокопа, коли змокне копа.
Тільки до Іллі добрі рої, а по Іллі повісь роя на гіллі.
До Іллі зробити сіно — наче пуд меду в нього вкласти.
До Іллі сіно і під кущем сушать, а після Іллі й на кущі не сохне.
Ілля на полі копи лічить.
До Іллі хмари ходять за вітром, а з Іллі — проти вітру.
На Іллі до обіду літо, а після обіду осінь.
На Іллі новий хліб на столі.
Як прийде Ілля, то наробить у полі гнилля.
Минув спас — держи кожух про запас.
Од спаса та й рукавиці до паса.
Перший спас час припас, Петро і Павло — два прибавив, Ілля-пророк — три приволок.
Як прийде спас, комарам урветься бас, а як прийде пречиста — забере їх нечиста.
Спасівка — ласівка, а петрівка — голодівка.
Внесе нечиста, не винесе і пречиста.
До покрови давали молоко корови,
а по покрові пішло молоко в роги корові.
До покрови думай про пашу для корови.
Покрова всю землю листом покриває.
Покрова накриває траву листям, землю — снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем.
Покрівонько, покрівонько, покрий мені голівоньку!
По покрові — по теплові.
Прийшла покрова, сиди, чумак, дома.
Хто лежить до покрови, той продасть усі корови.
Хто сіє по покрові, то виводить взимку по корові.
Пустий господар по Кіндраті — не має ще кожуха в хаті.
Скує Кузьма-Дем’ян — до весни не розкувати.
На Михайла зима саньми приїхала.
Як Михайло закує, то Микола розкує.
Як Кузьма з медом, то Михайла з ледом.
З Федора-студита стає холодно й сердито.
Хто святкує на Пилипа, той буде голий, як липа.
На Семена горобці збираються в табунці.
До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра ще хитріша.
До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі по сім за цибулю.
До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі стріне собаку
та й питається: «Дядьку, чи ви не з сватами?»
На Андрія треба кожуха-добродія.
Варвара кусок ночі ввірвала, а дня приточила.
Добре говорив святий Тома, що в грудні найліпше сидіти дома.
www.krasnokutsk.org
Українські прислів’я та приказки
Українські прислів’я та приказки
До неоціненних коштовностей фольклору будь-якого народу, а відтак і українського, належать прислів’я та приказки— короткі влучні вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків. Вони є узагальненою пам’яттю народу та результатом його спостережень над життям і явищами природи, що дає змогу молодому поколінню формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику.
У своїй сумі прислів’я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками. Різкої межі між прислів’ями та приказками не існує, а основна відмінність полягає насамперед у тому, що прислів’я є більш розгорнутими, ніж приказки.
Про прислів’я й приказки нашого народу протягом століть написано чимало праць, висловлено багато цікавих думок і припущень. Справжній науковий підхід до їхнього студіювання здійснив учений зі світовим ім’ям О. О. Потебня. «Мова — не тільки матеріал поезії, як мармур — скульптури, але й сама поезія, — писав він, — а тим часом поезія в ній неможлива, якщо забути наочне значення слова…»
Прислів’я — це стислий, влучний, образний, здебільшого народний вислів, який стосується характеристики різноманітних явищ життя… їх уживають у мові для розкриття явищ життя й побуту, різних типових життєвих обставин і ситуацій. Це, як правило, завершені, логічно вмотивовані, двочленні, зримовані речення, наприклад: «Життя прожити — не поле перейти»; «Не святі горшки ліплять»; «Кулик знає, куди чайка літає»; «Коли вже за що взявся — веди до краю»; «Як спить, так не їсть, а як Ість, то не дрімає». Прислів’ям властиві глибокий зміст і досконала форма. Музично-словесна гармонія, притаманні їм інші художні властивості підсилюють духовні переживання людини, сприяють формуванню емоційно-експресивних процесів — соціальних, інтелектуальних, естетичних.
Приказка є влучним образним народним висловом. Зміст її, на відміну від прислів’я, не має звичайно повчального характеру, їй властива синтаксична незавершеність; часто-густо це вкорочене прислів’я, наприклад: «як сніг на голову»; «вивести на чисту воду»; «лисячий хвіст», «вовчий рот», «собаку з’їв».
Українські прислів’я та приказки
“Поможу, поможу”, а прийшло – “не можу”. “Сідай, бабо, підвезу”, – “Нема часу! Треба йти!” “Тит, іди молотить!” – “Спина болить!” – “Тит, іди їсти!” – “А де моя велика ложка?” “Федот, чого мовчав?” – “Сьогодні я не тот”. “Хто винен?” – “Невістка!” – “Так її вдома нема!” – “Та он її плахта на жердці висить!” “Хто води принесе?”-“Невістка”.-“Хто обід зварить?”-“Невістка”.-“Хто гаде у жнива?”- “Невістка”. – “Кого б’ють?” – “Невістку”. – “А за що?” – “За те, що вона невістка”. “Чим ви, хлопці, дома втираєтесь?”-“Батько рукавом, мати подолом, а я на печі так сохну!” “Чого чорт мудрий?” — “Бо старий!” “Що ваші дівчата роблять?”- “Шиють та співають”. – “А мати?”- “Порють та плачуть”. “Що ваші роблять?”- “Граків ловлять!” «Іване, ходи робити!» – Ноги болять. – Іване, ходи їсти! – Іду, іду! «Нехай» – поганий чоловік. «Пугу! Пугу!» – «Козак з Лугу» I будень, і неділя – лінивому все безділля. I в лиху годину не кидай дружину! I від солодких слів буває гірко. I Гнат не винуват, і Калина не винна, тільки хата винувата, що впустила на ніч Гната. I граб, і дуб від малої сокири пада. I з посміху люди бувають. I з сивою бородою не все розум приходить! I за соломину вхопиться, хто топиться. I за холодну воду не візьметься. I залізо ржа з’їдає. I злодія не було, а батька вкрадено! I знов за рибу гроші. I золота клітка для пташки неволя. I каші не хочу, і по воду не піду. I коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець. I кума сором, і хліба жаль. I між капустою гарною є багацько гнилих качанів! I півень на своєму смітті гордий. I по заячому сліду інколи знаходять ведмедя. I риба співала б, коли б голос мала! I риби наловить, і ніг не замочить. I сам не гам, і другому не дам. I свиня літала б – та неба не бачить. I сила перед розумом никне! I сова хвалить своїх дітей. I сонце не всі гори освічує, хоча високо ходить. I сонце свої плями має. I сорока розказує, та толку мало. I стіни мають вуха. I тяжко нести, й шкода кинути. I у сироти на подвір’ї сонце засвітить! I хитрого лиса можна зловити. I хитрого лиса можна зловити. Iз рук все валиться в біді. Iз хатини світа не оглянеш. Iз щастя та горя скувалася доля. Iзнехотя з’їв вовк порося. Iноді рідко, але мітко. Iнший торочить, як дратвою строчить. А братія мовчить собі. Витріщивши очі! А вдарило б на тебе з ясного сонця! А де ж той хліб, що вчора з’їли? А йому щодня неділя. Аби голова на в’язах, а розум дарма! Аби день до вечора. Аби день переднювати та ніч переночувати. Аби душа сита та тіло не наго. Аби живі, а що голі – то нічого: колись і наша візьме. Аби риба, а хліб буде. Аби розум – щастя буде. Аби руки і охота, буде зроблена робота. Аби хліб, а зуби знайдуться. Аби цвіт, а ягідки будуть. Аби шия – ярмо буде. Аби шия, а ярмо буде. Або будемо на Русі, або пропадемо усі. Або волю здобути, або дома не бувати. Або грай, або гроші вертай! Або дома не бути, або волі здобути. Або зиск, або втрата. Або зі щитом, або на щиті. Або моя душа ворог цілого книша? Або пан, або пропав! Або полковник, або покійник. Або рибку їсти, або на дно сісти. Або розумне казати, або зовсім мовчати. Адам з’їв кисличку, а в нас оскома на зубах. Адамові слізки (горілчані напої). Аж до діброви чути ваші розмови! Аж на третій яр чути ваш базар! Аж очі вбирає (вабить своєю красою). Аж очі рогом полізли (комусь стало боляче). Аж пальці видко (неприховано). Аж серце радіє, що Вкраїна міцніє. Аж у мозок б’є (голосний надто пронизливий). Амінь буде (хтось може померти). Ангели взяли (хтось помер). Ангельский голосок, та чортова думка. Ані в зуб (аніскільки). Ані з плечей, ані з очей. Ані махом, ані пахом (ніяк). Ані пари з уст (мовчати). Ані сліду (нічого немає). Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче! Апетит з їдою прибуває. Апетит розбирає (виникає непереборне бажання до чогось). Атмосфера розпалилася (створилася напружена обстановка). Б’юся, як риба об лід, а не бачу свій слід. Б’ють не лежачого, а ледачого. Баба бабі каже на вухо, а все село чує. Баба з воза – кобилі легше. Баба знехочу ціле порося з’їла. Багатий, як циган на блохи. Багато галасу даремно. Багато грому – мало дощу Багато дива, мало млива. Багато диму – мало тепла. Багато няньок — дитина без носа. Багато снігу – багато хліба. Багато, хоч греблю гати! Багатого й серп голить, а бідного й бритва не хоче. Багатому і чорт гроші носить. Багатому й під гору вода тече, а бідному і в долині треба криницю копати. Багатому й чорт яйця носить. Багатому й чорти горох молотять. Багатому чорт дітей колише а бідному й няньки нема. Багатство дме, а бідність удвоє гне. Багатством розуму не купиш. Байдуже паски, аби порося. Байдуже ракові, в якому його горщику зварять. Байдуже, скільки літ за плечима а важливо, чи набрався розуму чоловік. Байка байкою, а борщ стигне. Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить. Батога з піску не сплетеш. Батогом обуха не переб’єш. Батькам не потрібно бути досконалими, досить бути розумними. Не можна уникнути помилок. Батьки бережуть дочку до вінця а чоловік жінку до кінця. Батьки глядять дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця. Батьків хліб не навчить, як треба жить. Батьківські знання вченим тебе не зроблять. Батько не той, що породив, а той, що спорядив. Батько хай їде орать – його коні знають, а я піду гулять – мене гості чекають. Батькова лайка дужча за материну бійку. Батькові заслуги на сина не переходять. Батьком-матір’ю не хвались, а хвались честю. Батько-рибалка, то й діти в воду дивляться. Бачать очі ревниві дальше, ніж орлині. Бачать очі ревниві дальше, як орлині. Бачили очі, що купували їжте, хоч повилазьте. Бачити в рожевому світлі (сприймати все чи щось ідеалізовано). Бачить глаз, а зуб не дістане й раз. Бачить кіт сало, та сили мало. Бачить так, як та сова вночі. Бджола мала, а й та працює! Бджоли раді цвіту, а люди – літу. Бджоли раді цвіту, люди — меду. Без батька – півсироти, а без матері – вся сирота. Без біди друга не пізнаєш. Без біди не вмерти. Без відваги зазнаєш зневаги. Без вірного друга – велика туга. Без вітру і трава не шелестить. Без вміння і сила зайва. Без вогню варить. Без вогню пече. Без води і не туди, і не сюди. Без гетьмана військо гине. Без голосу не співець, без грошей не купець. Без господаря двір плаче, а без господині — хата. Без грамоти, як без свічки — поночі. Без Гриця і вода не освятиться. Без діла жити — небо коптити. Без діла жить – тільки небо коптить. Без діла псується сила. Без діла сидіти, то можна одубіти. Без діла слабіє сила. Без здоров’я нема щастя. Без здоров’я ніщо чоловікові не миле. Без знань і ранок — ніч. Без зубів лихо, а без хліба ще гірше. Без їжі і віл не потягне. Без коріння і полин не росте. Без мила голить. Без муки немає науки. Без нашого Гриця вода не освятиться. Без оглядки (без вагань). Без олії в голові (не дуже розумний). Без охоти нема роботи. Без перевесла і віник розсиплеться. Без приправи і паляниці ие зробиш. Без пуття (не так, як слід). Без ради і військо гине. Без роботи день роком стає. Без роду, без плем’я – без привіту, без совіту. Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати. Без сокири не тесляр — без голки не кравець. Без солі, без хліба немає обіда. Без сорома казка (соромно й казати). Без труда не виловиш і рибки із пруда. Без труда нема плода. Без трудів не їстимеш пирогів. Без угаву (безперервно). Без упину (не перестаючи). Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки — хата. Без хазяїна й двір плаче. Без хліба і без води погано жити. Без хліба і любов гине. Бездонної бочки не наллєш. Бентежити кров (викликати неспокій тривогу). Береженого Бог береже, а козака – шабля. Береженого Бог береже, а козака шабля. Бережи і шануй честь змолоду, а здоров’я — під старість. Бережи одежу знову, а здоров’я змолоду. Бережи одяг знову, а честь змолоду. Бережи одяг, доки новий, а здоров’я – доки молодий. Бережи одяг, поки новий, а здоров’я поки молодий. Бережи час — його за гроші не купиш. Бережи честь змолоду. Бережи, як ока в лобі. Бережись козла спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усіх боків! Березень сухий, а мокрий май — буде каша й коровай. Березова каша (покарання різками). Береться за діло, як п’яний за тин. Бери жінку в одній льолі, аби була до любові. Берись дружно, не буде сутужно. Беруть завидки на чужі пожитки. Бесіди багато, а розуму мало. Б’ється, як риба об лід. Бити байдики (марнувати час). Бити по кишені (завдавати збитків комусь). Бити чолом (шанобливо кланятися). Битком набитий (переповнений). Битому собаці кия не показуй. Біда — не вода: ні переплисти, иі перебрести. Біда — не дуда: стань в неї дуть, то сльози йдуть. Біда – як жінка бліда, але ж лиха година, коли жінка – як калина! Біда без дощу росте. Біда бідного шукає. Біда бідному — і вмерти не дають. Біда бідному без наймита: послав би до млина, та нема кого, пішов би сам, та нема з чим. Біда бідою їде і бідою поганяє. Біда біду бачить по сліду Не було добра змалку, не буде й до останку. Біда біду перебуде: одна мине — десять буде. Біда біду породила, а біду чорт. Біда біду тягне. Біда вимучить, біда й виучить. Біда вівцям, де вовк пастушить! Біда гартує чоловіка, як вода залізо. Біда і вдень не спить. Біда красить, як кип’яток рака. Біда куца, а горе чубате. Біда людей єднає. Біда на престолі, коли нема нічого в стодолі. Біда навчить вареники їсти. Біда навчить і шилом кашу їсти. Біда навчить калачі їсти. Біда не спить, але по людях ходить. Біда помучить і мудрості научить. Біда помучить, але і жити научить. Біда розум родить і на розум наводить. Біда тій курці жити, на котрій яструба вчать ловити. Біда тому, хто добра не робить нікому. Біда як іде до кого в гості, то з собою і злидні бере. Біда як схоче, то і на гладкій дорозі здибає. Біда, що вода: несподівано все до хати приходить. Бідак живе обачно: раз на тиждень обідає,та й то не смачно. Бідаку не первина, що ні з чим до млина. Біди і грім не заб’є. Біди не треба шукати — сама прийде до хати. Біди ні продати, ані проміняти. Бідна душа без гроша. Бідний багатому косить, а сам їсти просить. Бідний буває багатим тільки вві сні. Бідний до всіх рідний, а багатий нікому не радий. Бідний і на тім світі на панів робить: папи будуть у смолі кипіти, а бідним дрова носить. Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається. Бідний носить, що може, а багач, що хоче. Бідний робить — багатому родить. Бідний у праці рветься, багатому черево дметься. Бідність не гріх. Бідність показує нам наших приятелів. Бідного й мудрі слова мало важать, бідному вареників не їсти: як є мука, то нема сиру. Бідному википить, а багатому накипить. Бідному все вітер в очі віє. Бідному все вітер в очі, як удень, так і вночі. Бідному жениться, то день укоротиться. Бідному куди не кинь, то все латкою наверх. Бідному Савці нема долі ні на печі ні на лавці: на печі печуть, а на лавці січуть. Бідному у багатого жить — або плакать, або тужить. Бідняк, що грак — з долини та в байрак. Бідою біді не поможеш. Біду в гості не просять. Біду пустії в двір, а з двору вже не виженеш. Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідою буде. Бійся друга, як ворога. Бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться. Бійся не чорта, а лихого чоловіка. Бійся тестя багатого, як чорта рогатого! Білі руки роботи бояться. Білі руки чужу роботу люблять. Білоручки — дармоїди та недоучки. Біль без язика, але каже, де болить. Більшають діти – більшають і клопоти. Більше вір своїм очам, ніж чужим речам. Більше діла — менше слів. Біля рідної матки добре дитятку. Біля сухого дерева й сире горить. Бісової тіні (навіщо, для чого). Благослови, владико, дерти з бідного лико. Близько лікоть, та не вкусиш. Блискавка блисне — й камінь трісне. Блудити манівцями (робити не так). Блудити словами (говорити безтямно марити). Бовть, мов козел у воду! Бог біду дав та й на плечі завдав. Бог мені свідком (як запевнення в правдивості висловленого). Бог не без милості, козак не без долі (щастя). Богом живим прошу (вираження настійного прохання). Бодай мого батька мордувало (вираження незадоволення, роздратування). Бодай ніхто товченого хліба не діждав ні пекти, ні їсти. Бодай чорт у дядька служив, а до дядини за платою ходив! Боже уповай (застереження від чогось лихого). Боїться, як торішнього снігу. Болить горло співати дармо. Болить серденько, та плакать стидненько! Болять старі кості за гріхи молодості. Борітеся – поборете, вам Бог помагає. Борода до пояса, а розуму ні волоса. Борода з лікоть, а ума з ніготь. Борода не робить мудрим чоловіка. Борода не робить чоловіка мудрим. Борода по коліна, а розуму , як у дитини. Боягуз власної тіні боїться. Боязливому по вуха, сміливому – по коліна. Боятися вовка – в ліс не ходити. Боятися смерті – на світі не жить! Бояться пса не того, що гавка, а того, що лащиться. Брат – то не батько, сестра – то не мати. Брат любить сестру багату, а чоловік жінку здорову. Брат мій, а хліб їж свій. Брати з бою (здобувати що-небудь переборюючи великі труднощі). Брати за зябра (притискати когось). Брати за печінки (злити когось дошкуляти). Брати на Бога (кепкувати, глузувати з когось). Брехали твого батька сини та й ти з ними! Брехень багато, а правда одна. Брехлива свекруха невістці не вірить. Брехливий чоловік – як вугілля: хоч не спалить, то очорнить. Брехливу собаку далеко чути. Брехливу собаку далеко чути. Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся. Брехнею світ пройдеш, та назад не повернешся. Брехнею хліба не їсти. Брехун на всі заставки. Бритви й жінки не позичай нікому. Бублик не хліб. Був би послом, якби не був ослом. Був кінь, та з’їздився. Був колись горіх, та звівся на сміх. Був на коні і під конем. Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче. Буває март за всіх варт. Буває, що й корова літає. Буває, що й черенок блищить. Буде біді кінець, як нас не стане. Буде одного сонця на небі. Буде той голодний, хто жнивами холодочку шукає. Буде утіха, як з дірявого міха. Будем жить, людей любить, Святого Господа хвалить. Будем постити, як хліба не стане. Будеш трудитися – будеш кормитися. Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди… Буду сива, як вівця, а не піду за вдівця. Будь воно неладне (вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь). Будь господарем своєму слову. Будь добрим – бідним станеш. Будь сильний духом, а не новим кожухом. Були б пиріжки – будуть і дружки. Були у кози роги, та стерлися. Було б здоров’я, а все інше купимо (сучасна варінт) Було б здоров’я, а все інше наживем Було б здоров’я – все інше наживем. Було б корито, а свині знайдуться. Було б пшоно, а каша буде. Було, та за водою пішло. Було, та загуло. Буряк – не дурак: на дорозі не росте, а все на городі. Бути вчителем, переставши бути учнем неможливо. Бути за мед (дуже подобатись). Бути по знаку (знати когось). Бути при надії (бути вагітною). Бути при собі (стан душевної рівноваги). Б’ють, а плакать не дають. В біді пізнавай приятеля. В гарячці лежить, а без пам’яті хліб їсть. В голову, як у торбу, що знайдеш те й сховаєш. В гості збирайся, а вдома пообідать не забудь! В гурті і каша їсться. В гурті і смерть не страшна. В гурті робити, як з гори бігти. В дівках сиділа – плакала, заміж пішла – вити стала. В добрім житті кучері в’ються, в поганім — січуться. В доброго хазяїна й соломинка не пропаде. В дорозі, у гостині пам’ятай о худобині. В закритий рот муха не влізе. В здоровому тілі – здоровий дух. В кого в голові розсада, не поможе і посада. В кого ненька, в того й голівка гладенька. В криницю воду лить – тільки людей смішить. В лиху годину узнаєш вірну людину. В ліні вогню не сховаєш. В ліс дрова не возять. В лісі був, а дров не бачив. В людях Ілля, а вдома свиня. В науці старих нема. В наш чудовий час вічно житиме Тарас В невмілого руки не болять. В неї брови до любові, а устоньки до розмови. В нього руки на всі штуки. В океані води не зміряєш. В осінній час сім погод у нас: сіє, віє туманіє, шумить, гуде, мете і зверху йде. В очах мигтить, а в голові свистить. В очереті шукає сучка. В очі любить, а за очі гудить. В очі співає, а позаочі лає. В приймах приймаки і на віник кажуть «ви», а на козу — «дядина». В решеті води не наносиш. В роботі “ох”, а їсть за трьох! В розумній бесіді — розуму наберешся а в дурній і свій загубиш. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля В сім’ї вольній, новій. В сім’ї не без виродка. В сльозах ніхто не бачить, а як пісні співаю, – так чують. В тихому болоті чорти водяться. В убогого все по обіді. В ударі (душевне піднесення). В умілих руках і сніг розгориться. В умілого і долото рибу ловить! В холодну погоду добрий господар і собаку на вулицю не вижене. В чуже просо не пхай носа. В чужий край не залітай, щоб крилечка мати. В чужих руках завжди більший шматок. В чужих руках завше більший шматок. В чужій стороні і весна негарна. В чужій хаті і тріска б’є. В чужім краю і солов’ї не цвірінькають. В чужому глазу бачить зразу, а в своїм – ні разу. В чужому домі будь привітливий а не примітливий. В чужому оці і порошинку бачить, а в своєму і сучка не добачає. В чужу душу не влізеш. Вабити як магніт (дуже притягувати до себе). Важко у навчанні — легко в труді. Вали кулем – потім розберем! Варвара ночі ввірвала, а дня приточила. Вареники-хваленики, усі вас хвалять, та не всі варять. Вартість здоров’я знає лише той, хто його втратив. Ваша вода мокра, ще й зимна. Вбери пенька — буде за панка. Вдача овеча, по-овечому й мекече. Вдача собача: не брехне – то й не дихне. Вдівець – дітям не отець, бо й сам круглий сирота. Вдовине горе кожен знає, а не кожен про вдову дбає. Вдовіти – горе терпіти. Вдома і стіни гріють. Велика гуля на рівному місці. Велика риба у малій воді не водиться. Велика ріка тече спокійно, розумна людина не підвищує голосу. Велике дерево поволі росте. Велике цабе (поважна особа). Великий дуб, та порохнею напханий. Великі діти – в
kuprienko.info
Приказки та прислів`я про щастя
Аби розум — щастя буде. Від судьби не втечеш. Всякий свого щастя коваль. Дівка не без щастя, козак не без долі. Дожидай долі, то не матимеш і льолі. Зле -— не гнися, добре — не пнися. Знайшов — не скач, згубив — не плач. Із щастя та горя скувалася доля. Із щастя та з горя — вродилася доля. Кому книш, а кому шиш (дуля). Кому сього й того, а кому нічого. Кому щастя служить, той ніколи не тужить. Кому щастя, той на киї випливе. Легко щастя знайти, а згубить його ще легше. Моє щастя таке, як тої курки, що качата водить. Нашому болвану ні в чим нема талану. Не буде добра, коди в хаті вражда. Не родися красна, а родися щасна. Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Не родись багатий, а родись щасливий. Не родись красивий, а родись щасливий. Погладила судьба мене, тільки проти шерсті. Справжнє щастя завжди попереду. Судьба не собака: палицею не відіб’єшся. Суженого й конем не об’їдеш. Таки вдалось свині на небо глянуть. У кого поганий талан, у того порожній карман. У кого щастя заведеться, у того й півень несеться. У кого щастя, у того й фортуна. У щасливого поміж пальцями в’язне. Хто горя не бачив, той і щастя не знає. Чого б хотів сліпий, якби бачив світ. Чоловік своєму щастю коваль. Щастя — не кобила: у віз не запряжеш. Щастя — не підкова, під ногами не знайдеш. Щастя без розуму — торбина дірява. Щастя без ума —драна торбина. Щастя біжить, а нещастя летить. Щастя з нещастям в однім дворі живуть. Щастя з нещастям змішалось і нічого не зосталось. Щастя з нещастям, на одних санях їздить. Щастя знає, кого шукає. Щастя і дуракові помагає, а несщастя й розумного дурнем зробить. Щастя й нещастя на однім коні їздять. Щастя краще багатства. Щастя має ноги, а біда — роги. Щастя на швидкому коневі їздить. Щастя не вміру людину псує. Щастя пушить, а горе крючить. Щастя пушить, а лихо сушить. Щастя розум одбирає, а нещастя повертає Щастя та нещастя — ближні сусіди. Щастя, як лисиця: поманить, поманить, та й у ліс втече. Щастя, як пташка: де захотіло, там і сіло. Щастя, як трясця: кого схоче, того й нападе. Щастя—нещастя, як день та ніч. Що буває, те й минає. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду. Як піде кому зранку, то й до вечора. Як щастя прийде, то й на печі знайде. Яка Настя, таке й щастя.
vislovi.in.ua
Прислів’я і приказки для дошкільнят
Прислів’я і приказки для дітей 5, 6, 7 років
В сучасній педагогіці існує окремий розділ, який називається етнопедагогіка;. Він займається вивченням народного досвіду у вихованні і навчанні підростаючого покоління. Кожна культура внесла свої етнічні штрихи і традиції у розуміння цього питання. Однак жодна з них не обходиться без живого і мудрого матеріалу: це загадки, притчі, легенди, казки, прислів’я та приказки.
Навчіть дитину пояснювати прислів’я та приказки своїми словами. Процес буде корисним, оскільки розвиває абстрактне і образне мислення. Крім того, він виявиться веселим. Ваша дитина, напевно, здивує вас своїми нестандартними варіантами умовиводів.
Прислів’я та приказки про працю
Скінчив діло – гуляй сміло.
Терпіння і труд все перетруть.
Без труда нема плода і рибку зі ставка.
Справа майстра боїться.
Мала бджілка, та й та працює.
Старанна миша і дошку прогризе.
Любиш кататися – люби і саночки возити.
Сім разів відміряй, один – відріж.
Прислів’я та приказки про дружбу
Гусь свині не товариш.
Друга шукай, а знайдеш – бережи.
Друг пізнається в біді.
Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти.
Ситий голодному не товариш.
Друзі – нерозлийвода.
Старий друг краще нових двох.
Один грошей дорожче.
Друга за гроші не купиш.
Прислів’я та приказки про мови
Слово – не горобець: вилетить – не спіймаєш.
Тримай язик за зубами.
Язик мій – ворог мій.
За словом в кишеню не полізе.
Малий мову, та всім тілом володіє.
Німий, як риба.
Не спіши язиком, квапся ділом.
Ніхто за язик не тягне.
Язик до Києва доведе.
Мовчання – золото.
Твоїми б устами та мед пити.
Прислів’я та приказки про їжу
Голод і вовка з лісу гонить.
Голодний, як вовк.
Голод не тітка, пиріжка не підсуне.
Млин сильна водою, а людина їжею.
Солодкого не наїсися досхочу.
Натщесерце і пісня не співається.
І пес перед хлібом упокорюється.
Покласти зуби на полицю.
Прислів’я та приказки про час
Семеро одного не чекають.
Тихіше їдеш – далі будеш.
Поспішиш – людей насмішиш.
Всякому овочу свій час.
Обіцяного три роки чекають.
Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.
Вік прожити – не поле перейти.
Справі час, потісі годину.
Гроші пропали – наживеш, час пропало – не повернеш.
